Наші Автори

З дитинства ненавидів читати, зате обожнював вигадувати сюжети для коміксів, які сам ілюстрував. Творчість завжди була невід’ємною частиною життя, і одного літнього вечора він чітко зрозумів: «Я не можу НЕ писати!».

Наразі активно творить у різних форматах. Автор трьох десятків творів (третина з яких отримала озвучку на YouTube) та переможець конкурсу наукової фантастики «Людина квантової доби». Його твір також увійшов до друкованої збірки «Українська Містика».

Пише переважно наукову фантастику і містичне темне фентезі, часто міксуючи жанри з абсурдним гумором або жорстким реалізмом. У своїх творах Євген не намагається винайти колесо, але постійно його вдосконалює. За фундамент часто обирає звичайні людські пороки: бідність, голод, відчай, бажання помститися, показуючи їхню неоднозначність. Та іноді, бажаючи побачити промінь добра, дозволяє собі не калічити й не вбивати всіх позитивних персонажів.

У письменництві три роки. Почала вже у зрілому віці, під час повномасштабного вторгнення, щоби хоч якось абстрагуватися і від нього, і від побуту декретної відпустки. Натомість творчість дуже швидко стала чимсь значно більшим, ніж терапія чи спосіб перемкнути увагу.

Наразі має дві чернетки романів, понад тридцять оповідань, близько 20 аудіокниг, більшість з яких озвучено на каналі «На!Читай». Літературний дебют відбувся у збірці «100 відтінків темряви», далі були міжавторські збірки «Антиутопія Маніфест», «Кривавими стежками», «Шепіт забутих легенд» та публікація у міфологічному журналі «Noname».

З жанрами часто експериментує, але улюбленими лишаються горор та містика, іноді зазіхає на наукову чи соціальну фантастику. Для авторки першочергове — не жанр, а емоційна наповненість твору. Любить атмосферні описи та психологічну глибину героїв. Зазвичай її історії похмурі та безнадійні, що дивує тих, хто знає її в житті.

Проживає в місті Чортків Тернопільської області. Автор прози в жанрах психологічного реалізму, соціальної драми, фантастики й горору.

У своїх творах підіймає гострі соціальні теми: від болю минулого й нестачі розуміння почуттів до жахіть, які підкидає саме реальне життя. Завжди намагається, щоб кожен герой був як окремий маленький світ, здатний розчулити чи шокувати.

Публікується в журналах «АРК ЮЕЙ», «Дзвін», збірках «Підвал». Має низку досягнень у літературних конкурсах, зокрема від платформ «Бабай», «Стос» та проєкту «Читання молодого міста».

Режисер, сценарист та музикант. Народився і виріс у Києві, за освітою молекулярний фізик. Пише з дитинства. Перша книга «Образи ілюзій» вийшла у 2001 році.

Працює переважно в жанрах наукової і соціальної фантастики, сучасної прози та магічного реалізму. Має численні відзнаки, зокрема перше місце на конкурсі «Квантова Україна» (2024) та призові місця у конкурсах від журналів «Стос», «Das ist fantastisch!» та фестивалю «Кримський інжир».

Для автора головне — ідея, яка спонукає до діалогу. У своїх роботах він досліджує витоки людської агресії та невігластва.

Публікується під псевдонімом Сонях. Це ім'я вже стало його другим «я», оскільки є і творчим псевдонімом, і позивним ще з 2014 року. Наразі проходить службу в лавах Збройних Сил України.

Писати почав як терапію — була і є потреба опрацювати та втілити у слово власні емоції. Працює переважно у жанрах історичної прози, готичного горору та психологічної драми.

Намагається писати емоційно, з повагою до логіки та історичної достовірності. Тексти виходять досить жорсткі і натуралістичні. Має надію, що після війни в його творах з'явилося більше світла.

Працює у фірмі, яка керує торговою нерухомістю. Вважає 2024 рік початком свого справжнього письменницького шляху.

Має низку перемог у літературних конкурсах та публікації у співавторських збірках: «На Сульских берегах», «Кривавими стежками», «Кіберпанк: Код майбутнього».

Улюблений жанр — наукова та космічна фантастика. Процес творчості висвітлює у власному блозі. Пише, бо не може не писати.

Завзята книголюбка та письменниця. Письменництво та поезія — одні з найбільш ранніх та довготривалих її захоплень. Останні три роки присвятила написанню двох романів.

Улюблений жанр — фантастика, інколи горор та автофікшен. Найчастіше в її творах виринає тема відновлення особистості та пошук культурної ідентичності.

Надихається творами Урсули Ле Гвін. Активно веде творчу сторінку на порталі «Аркуш» та в інших соцмережах.

Архітектор за освітою, програміст і розробник ігор. З дитинства захоплювався фантастикою, особливо малою формою — Шеклі, Каттнером, Желязни.

У 42 роки написав свій перший твір — казку; відтоді пише казки-притчі для своїх доньок. Також пише фантастичні оповідання.

У літературі найбільше цінує іронію, фантастичну ідею та увагу до людини. У цьому виданні публікується вперше.

Завжди відчував у голові різноманітні сюжети, які згодом почав записувати. Найбільше в історіях цінує атмосферу і динаміку.

Працює в різних жанрах, захоплюючись усім підряд. Любить неоднозначних персонажів, що постають перед складними моральними дилемами.

Мріє створити персонажа, який стане легендарним і прославиться далеко за межами своєї історії.

Пише темне фентезі й містику. Його тексти про складну, брудну й доволі абсурдну реальність і людей, які змушені в ній жити.

Дуже довго відкладав письменництво «на потім», та в якусь мить з’явилося відчуття, що світ загине раніше, ніж він напише свою першу книгу.

Народився і живе в Харкові. Для Олександра письменство — це своєрідне малювання словами, де кінцеве бачення завжди затверджує читач.

Він щиро закоханий у життя та химерні почуття. Зізнається, що більшість творів він не вигадував — вони йому просто наснилися, як-от і «Есенція Взаємодії».

Одесит, режисер-постановник анімаційних фільмів (цикл «Уроки тітоньки Сови»), музикант та письменник.

У його доробку безліч казкових циклів («Казки Кремезних гір», «Таємниці Зачарованої полонини») та музичних збірок.

Пише прозу в найрізноманітніших жанрах — від епічного фентезі та містики до ліричних есе та мініатюр.

Почала писати у 12 років. Зараз мешкає у Львові, згадки про який часто трапляються в її книгах.

Авторка трилогії «Янголи ніколи не сплять» (у співавторстві з Дарою Корній). Оповідання Таміли увійшли до багатьох відомих збірок.

Улюблені жанри — магічний реалізм і фентезі. Пише, бо відчуває щиру радість від створення нових історій.

Працює переважно в жанрі магічного реалізму. Писати почала у 2016 році.

Лауреатка низки літературних конкурсів, зокрема «Тиша після нас» та «Привіт із XXII сторіччя». Публікувалася в антологіях «Цвях», «Книга ROCKу» та інших.

Також є авторкою дитячих пісень для лейблу «SV Premier Voice». Переконана, що у найтемніші часи людина особливо відкрита до дива.

Народилася і проживає в Калуші. Автор психологічного трилера «Світи і лабіринти» та поетичних збірок «Приват», «Територія звіра».

«Хімічить» зі словами змалечку. Найближчими жанрами вважає фантастику, психологічну прозу, трилер та сюрреалізм.

Любить складні тексти та котів. Обожнює філософію та роздуми про психологію людини.

Родом із Сумської області, юрист за фахом. Працює в жанрах фентезі, турбореалізму та химерної прози.

Під власним іменем опублікував низку новел, що тяжіють до реалізму та магічного реалізму. Обожнює фантастику.

Своїми взірцями вважає Валерія Шевчука та Анджея Сапковського. Вкладає в тексти власне відчуття світу і моменту.

Фрілансерка, викладачка іноземних мов, перекладачка та авторка сценаріїв для відео. Має вроджену інвалідність — ДЦП, що не заважає їй жити повним життям. Виховує чорного кота Макса.

Виросла на жанрі жахів — від сусідських оповідок про відьом до Говарда Лавкрафта. Твори Стівена Кінга надихнули її на вивчення англійської мови, Клайв Баркер показав шлях до пошуку власного стилю, а Ґрем Мастертон навчив майстерній роботі з фольклором.

Авторка переконана, що жахи дають людям силу не злякатися в лиху годину та оголюють те, що ми ховаємо від інших і від самих себе. У своїх творах вона прагне показати читачам те, що стоїть за світлом і дивиться на нас із темряви своїми нелюдськими жовтими очима.

Родом з Криму. Авторка понад десяти творів у різних жанрах — від наукової фантастики до сучасної прози. Першу книгу написала у двадцять років.

Її роман здобув перше місце на міжнародному німецькому конкурсі «Найкраща книга року». А автобіографічна книга «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму», написана на основі особистого досвіду, увійшла до короткого списку премії Книга року BBC.

Не обмежує себе одним жанром і вважає, що кожна історія сама обирає форму для свого існування.

Хоча його ім'я іноді збиває з пантелику, автор не є євреєм. Свій шлях починав з романтичних поезій, але згодом знайшов себе у прозі.

Керується девізом: «Сема пише мало, але Сема пише смачно». Його приваблюють альтернативні варіанти майбутнього, де панують магія чи незвичайні технології.

У текстах любить досліджувати поведінку звичайних людей у незвичайних умовах. Натхнення часто знаходить, слухаючи море.

Перекладачка художньої літератури та письменниця, авторка науково-фантастичного роману «Риби пливуть вгору» (2021). Наразі в її творчому доробку перемога у одній з номінацій премії «Коронація слова – 2019», шість перекладених романів, оповідань та новел і оригінальні публікації у міжавторських збірках.

Поступово короткі замальовки, які вона почала писати в початкових класах школи, еволюціонували у цілісні оповідання. Їх шліфували рефлексія, відгуки колег-авторів і авторок різноманітних літературних конкурсів, а ще, звісно, твори трьох письменників, що колись подарували Ользі любов до наукової фантастики: Бредбері, Азімова та Гайнлайна.

Адже її улюблений жанр — соціальна фантастика. Так і народжуються її тексти: з уривків розмов у автобусі, випадкових питань за мить до занурення у сон, і роздумів за малюванням портретів, які вона часом створює на замовлення. І якщо запитати авторку, що їй подобається робити понад усе на світі, вона без вагань відповість: «Розповідати історії».

Просто людина, яка обрала книжкову справу справою свого життя у всіх сенсах. Писати порадила психологиня з однієї волонтерської організації, а потім усе якось закрутилося. Автор досі не може позбутися відчуття, що псевдонім «Вісник Темряви» — це прикол, який зайшов надто далеко.

Має публікації у збірках «100 відтінків темряви», «Кривавими стежками», «Кіберпанк: Код майбутнього» та електронній антології «Не треба мовчати» (волонтерський проєкт для привернення уваги до жертв домашнього насильства). Також потрапляв до коротких списків конкурсів «Медвин. Повстання» та «Вчитель, що змінив моє життя».

Працює переважно з темними жанрами, але обмежень собі не встановлює. У своїх творах часто сміливо підіймає теми, яких суспільство зазвичай намагається уникати: насильство в родині, дитяча жорстокість, батьківське невігластво, державна недбалість, залежності та решта болючих проблем сьогодення.

Ветеран і письменник. Близько восьми років тому вирішив спробувати себе в літературі. На той час захоплювався фантастикою й Давнім Римом.

Мав ідею книги про гладіаторів, але обрав фантастику. Із першої спроби бестселера не вийшло, проте цей вибір визначив його подальшу тематику.

У 2022 році взяв паузу через службу. Втім, поки служив, одне симпатичне оповідання все ж з’явилося — саме воно і увійшло до цієї збірки. Бажає всім мирного неба й цікавого читання.

Пише під псевдонімом Олена Біловзір. Раніше працювала копірайтеркою. Писати її спонукала наявність вільного часу через хворобу та велика кількість чернеток. А найголовнішою мотивацією стало бажання порадувати цікавими історіями сина, який нині служить у ЗСУ.

Свій творчий шлях починала з віршів, а потім близько 20 років писала прозу «у стіл». Працює переважно в жанрах фентезі, містичної та психологічної прози, а останнім часом пробує сили в науковій фантастиці (Sci-Fi).

У текстах насамперед звертає увагу на атмосферність, внутрішню логіку світу та живі взаємини між персонажами. Цікавиться темами співіснування різних форм мислення, взаємної відповідальності та готовності до змін. Для неї важливо, щоб вигаданий світ відчувався справжнім.

Пише під псевдонімом Зенгін Грід. Взагалі, писати не збиралася і таки не зібралася б, напевне, ніколи, але два роки тому випадково зашпорталася і впала руками на клавіатуру. Так з’явився перший текст. Боягузка і параноїчка по життю, в оповіданнях описує буденні містичні речі з людського життя: усі ці звичні життєві ситуації, коли родичі перетворюються на монстрів, вас кошмарить сестра-упириця, а в дім підселяється моторошний сусід з паралельного світу.

Основні жанри — жахи та містика. Інколи з-під пера виходить похмуре етнічне фентезі на основі українського фольклору (наприклад, оповідання «Сиди тихо», що вийшло друком у збірці «Кривавими стежками»). Любить хизуватися озвучками своїх історій на Ютубі (канали «Страшно цікаво», «Another Grimm», «UKR story»).

Особливо глибоких сенсів чи філософії у твори не вкладає. Старається писати так, щоб враження від прочитаного було схоже на той сюрреалістичний сон, в якому за тобою женеться чудовисько, а ти намагаєшся бігти, але ніяк не виходить зрушити з місця.

• 👑 Перша свого імені;
• 👑 Крові старої Бойківщини і молодої Лемківщини;
• 👑 Дочка дешевого галицького стендапу;
• 👑 Законодавиця моди на Аркуші;
• 👑 Суха «Мівіна» у вашому раціоні.

Пише у власне задоволення, якщо нема задоволення — не пише. Досягнень нема 🤷‍♀️.

Ганна Половенко — українська письменниця, чий творчий голос нерозривно пов’язаний із південним Миколаєвом. Відчуваючи глибоке коріння та безмежну любов до свого міста, у 2022 році вона стала волонтеркою Червоного Хреста, а згодом — ЖБ «Кікімора».

За статусом – дружина з 30-річним стажем, мама двох дорослих синів; за освітою – математик; за фахом – програміст, розробник ПЗ. Проте справжнім покликанням душі завжди залишалося слово.

Авторка гостро відчуває пульс сучасності, у її доробку — документальні книги «Миколаїв. 24.02.2022» та «Життя як уламки скла», обидві видавництва Ірини Гудим. Художня проза в реалістичному жанрі публікувалася в часописах «Олександрійський маяк», «Життя», «Вечірній Миколаїв», на Facebook сторінці «Літературна брама». В липні 2026 має вийти друком роман «Звільнення. Херсонська балада».

Містика у творчості авторки присутня всюди. Хоч по краплині. Але є суто містичні твори: новела «Подорож» вже увійшла до збірки «Українська містика 2025», «Птах» має увійти до «Альманаху химерних світів», в процесі написання містичний роман «Буде тобі враже».

Але всі тексти Ганни Половенко — невигадані історії вигаданих людей, де математична логіка і точність деталей дивовижно переплітається з глибокою емоційністю. Авторка не просто розповідає історію, вона проживає її, перетворюючи біль, надію та любов на живе слово.

Пише, адже для неї це природно, так само як дихати. Бо «Не чекатиме осторонь той, хто зуміє засвідчити».